🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    È stato decretato lo stato di emergenza. (Dante Alighieri, Divina Commedia)
    decretàre : декретувати
    de|cre||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова decretàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente decretàre

    io decreto
    🔊
    tu decreti
    🔊
    lui/lei/Lei decreta
    🔊
    noi decretiamo
    🔊
    voi decretate
    🔊
    loro decretano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto decretàre

    io decretavo
    🔊
    tu decretavi
    🔊
    lui/lei/Lei decretava
    🔊
    noi decretavamo
    🔊
    voi decretavate
    🔊
    loro decretavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice decretàre

    io decreterò
    🔊
    tu decreterai
    🔊
    lui/lei/Lei decreterà
    🔊
    noi decreteremo
    🔊
    voi decreterete
    🔊
    loro decreteranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto decretàre

    io decretai
    🔊
    tu decretasti
    🔊
    lui/lei/Lei decretò
    🔊
    noi decretammo
    🔊
    voi decretaste
    🔊
    loro decretarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore decretàre

    io avrò decretato
    🔊
    tu avrai decretato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà decretato
    🔊
    noi avremo decretato
    🔊
    voi avrete decretato
    🔊
    loro avranno decretato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo decretàre

    io ho decretato
    🔊
    tu hai decretato
    🔊
    lui/lei/Lei ha decretato
    🔊
    noi abbiamo decretato
    🔊
    voi avete decretato
    🔊
    loro hanno decretato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo decretàre

    io avevo decretato
    🔊
    tu avevi decretato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva decretato
    🔊
    noi avevamo decretato
    🔊
    voi avevate decretato
    🔊
    loro avevano decretato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto decretàre

    io ebbi decretato
    🔊
    tu avesti decretato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe decretato
    🔊
    noi avemmo decretato
    🔊
    voi aveste decretato
    🔊
    loro ebbero decretato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова decretàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente decretàre

    io decreti
    🔊
    tu decreti
    🔊
    lui/lei/Lei decreti
    🔊
    noi decretiamo
    🔊
    voi decretiate
    🔊
    loro decretino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto decretàre

    io decretassi
    🔊
    tu decretassi
    🔊
    lui/lei/Lei decretasse
    🔊
    noi decretassimo
    🔊
    voi decretaste
    🔊
    loro decretassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato decretàre

    io abbia decretato
    🔊
    tu abbia decretato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia decretato
    🔊
    noi abbiamo decretato
    🔊
    voi abbiate decretato
    🔊
    loro abbiano decretato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato decretàre

    io avessi decretato
    🔊
    tu avessi decretato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse decretato
    🔊
    noi avessimo decretato
    🔊
    voi aveste decretato
    🔊
    loro avessero decretato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова decretàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente decretàre

    io decreterei
    🔊
    tu decreteresti
    🔊
    lui/lei/Lei decreterebbe
    🔊
    noi decreteremmo
    🔊
    voi decretereste
    🔊
    loro decreterebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato decretàre

    io avrei decretato
    🔊
    tu avresti decretato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe decretato
    🔊
    noi avremmo decretato
    🔊
    voi avreste decretato
    🔊
    loro avrebbero decretato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова decretàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo decretàre

    tu decreta
    🔊
    noi decretiamo
    🔊
    voi decretate
    🔊

    Congiuntivo decretàre

    Lei decreti
    🔊
    Che lui/lei decreti
    🔊
    Che loro decretino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!