🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Loro hanno giudicato la situazione con imparzialità. (Giovanni Verga, I Malavoglia)
    giudicàre : судити
    giu|di||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова giudicàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente giudicàre

    io giudico
    🔊
    tu giudichi
    🔊
    lui/lei/Lei giudica
    🔊
    noi giudichiamo
    🔊
    voi giudicate
    🔊
    loro giudicano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto giudicàre

    io giudicavo
    🔊
    tu giudicavi
    🔊
    lui/lei/Lei giudicava
    🔊
    noi giudicavamo
    🔊
    voi giudicavate
    🔊
    loro giudicavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice giudicàre

    io giudicherò
    🔊
    tu giudicherai
    🔊
    lui/lei/Lei giudicherà
    🔊
    noi giudicheremo
    🔊
    voi giudicherete
    🔊
    loro giudicheranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto giudicàre

    io giudicai
    🔊
    tu giudicasti
    🔊
    lui/lei/Lei giudicò
    🔊
    noi giudicammo
    🔊
    voi giudicaste
    🔊
    loro giudicarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore giudicàre

    io avrò giudicato
    🔊
    tu avrai giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà giudicato
    🔊
    noi avremo giudicato
    🔊
    voi avrete giudicato
    🔊
    loro avranno giudicato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo giudicàre

    io ho giudicato
    🔊
    tu hai giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei ha giudicato
    🔊
    noi abbiamo giudicato
    🔊
    voi avete giudicato
    🔊
    loro hanno giudicato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo giudicàre

    io avevo giudicato
    🔊
    tu avevi giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva giudicato
    🔊
    noi avevamo giudicato
    🔊
    voi avevate giudicato
    🔊
    loro avevano giudicato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto giudicàre

    io ebbi giudicato
    🔊
    tu avesti giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe giudicato
    🔊
    noi avemmo giudicato
    🔊
    voi aveste giudicato
    🔊
    loro ebbero giudicato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова giudicàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente giudicàre

    io giudichi
    🔊
    tu giudichi
    🔊
    lui/lei/Lei giudichi
    🔊
    noi giudichiamo
    🔊
    voi giudichiate
    🔊
    loro giudichino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto giudicàre

    io giudicassi
    🔊
    tu giudicassi
    🔊
    lui/lei/Lei giudicasse
    🔊
    noi giudicassimo
    🔊
    voi giudicaste
    🔊
    loro giudicassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato giudicàre

    io abbia giudicato
    🔊
    tu abbia giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia giudicato
    🔊
    noi abbiamo giudicato
    🔊
    voi abbiate giudicato
    🔊
    loro abbiano giudicato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato giudicàre

    io avessi giudicato
    🔊
    tu avessi giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse giudicato
    🔊
    noi avessimo giudicato
    🔊
    voi aveste giudicato
    🔊
    loro avessero giudicato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова giudicàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente giudicàre

    io giudicherei
    🔊
    tu giudicheresti
    🔊
    lui/lei/Lei giudicherebbe
    🔊
    noi giudicheremmo
    🔊
    voi giudichereste
    🔊
    loro giudicherebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato giudicàre

    io avrei giudicato
    🔊
    tu avresti giudicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe giudicato
    🔊
    noi avremmo giudicato
    🔊
    voi avreste giudicato
    🔊
    loro avrebbero giudicato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова giudicàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo giudicàre

    tu giudica
    🔊
    noi giudichiamo
    🔊
    voi giudicate
    🔊

    Congiuntivo giudicàre

    Lei giudichi
    🔊
    Che lui/lei giudichi
    🔊
    Che loro giudichino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!