🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Le stelle hanno luccicato nel cielo notturno. (Alessandro Manzoni, I Promessi Sposi)
    luccicàre : блищати
    luc|ci||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова luccicàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente luccicàre

    io luccico
    🔊
    tu luccichi
    🔊
    lui/lei/Lei luccica
    🔊
    noi luccichiamo
    🔊
    voi luccicate
    🔊
    loro luccicano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto luccicàre

    io luccicavo
    🔊
    tu luccicavi
    🔊
    lui/lei/Lei luccicava
    🔊
    noi luccicavamo
    🔊
    voi luccicavate
    🔊
    loro luccicavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice luccicàre

    io luccicherò
    🔊
    tu luccicherai
    🔊
    lui/lei/Lei luccicherà
    🔊
    noi luccicheremo
    🔊
    voi luccicherete
    🔊
    loro luccicheranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto luccicàre

    io luccicai
    🔊
    tu luccicasti
    🔊
    lui/lei/Lei luccicò
    🔊
    noi luccicammo
    🔊
    voi luccicaste
    🔊
    loro luccicarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore luccicàre

    io avrò luccicato
    🔊
    tu avrai luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà luccicato
    🔊
    noi avremo luccicato
    🔊
    voi avrete luccicato
    🔊
    loro avranno luccicato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo luccicàre

    io ho luccicato
    🔊
    tu hai luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei ha luccicato
    🔊
    noi abbiamo luccicato
    🔊
    voi avete luccicato
    🔊
    loro hanno luccicato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo luccicàre

    io avevo luccicato
    🔊
    tu avevi luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva luccicato
    🔊
    noi avevamo luccicato
    🔊
    voi avevate luccicato
    🔊
    loro avevano luccicato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto luccicàre

    io ebbi luccicato
    🔊
    tu avesti luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe luccicato
    🔊
    noi avemmo luccicato
    🔊
    voi aveste luccicato
    🔊
    loro ebbero luccicato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова luccicàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente luccicàre

    io luccichi
    🔊
    tu luccichi
    🔊
    lui/lei/Lei luccichi
    🔊
    noi luccichiamo
    🔊
    voi luccichiate
    🔊
    loro luccichino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto luccicàre

    io luccicassi
    🔊
    tu luccicassi
    🔊
    lui/lei/Lei luccicasse
    🔊
    noi luccicassimo
    🔊
    voi luccicaste
    🔊
    loro luccicassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato luccicàre

    io abbia luccicato
    🔊
    tu abbia luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia luccicato
    🔊
    noi abbiamo luccicato
    🔊
    voi abbiate luccicato
    🔊
    loro abbiano luccicato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato luccicàre

    io avessi luccicato
    🔊
    tu avessi luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse luccicato
    🔊
    noi avessimo luccicato
    🔊
    voi aveste luccicato
    🔊
    loro avessero luccicato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова luccicàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente luccicàre

    io luccicherei
    🔊
    tu luccicheresti
    🔊
    lui/lei/Lei luccicherebbe
    🔊
    noi luccicheremmo
    🔊
    voi luccichereste
    🔊
    loro luccicherebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato luccicàre

    io avrei luccicato
    🔊
    tu avresti luccicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe luccicato
    🔊
    noi avremmo luccicato
    🔊
    voi avreste luccicato
    🔊
    loro avrebbero luccicato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова luccicàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo luccicàre

    tu luccica
    🔊
    noi luccichiamo
    🔊
    voi luccicate
    🔊

    Congiuntivo luccicàre

    Lei luccichi
    🔊
    Che lui/lei luccichi
    🔊
    Che loro luccichino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!