🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Ha lusingato il suo interlocutore con parole gentili. (Giovanni Verga, I Malavoglia)
    lusingàre : зваблювати
    lu|sin||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова lusingàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente lusingàre

    io lusingo
    🔊
    tu lusinghi
    🔊
    lui/lei/Lei lusinga
    🔊
    noi lusinghiamo
    🔊
    voi lusingate
    🔊
    loro lusingano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto lusingàre

    io lusingavo
    🔊
    tu lusingavi
    🔊
    lui/lei/Lei lusingava
    🔊
    noi lusingavamo
    🔊
    voi lusingavate
    🔊
    loro lusingavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice lusingàre

    io lusingherò
    🔊
    tu lusingherai
    🔊
    lui/lei/Lei lusingherà
    🔊
    noi lusingheremo
    🔊
    voi lusingherete
    🔊
    loro lusingheranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto lusingàre

    io lusingai
    🔊
    tu lusingasti
    🔊
    lui/lei/Lei lusingò
    🔊
    noi lusingammo
    🔊
    voi lusingaste
    🔊
    loro lusingarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore lusingàre

    io avrò lusingato
    🔊
    tu avrai lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà lusingato
    🔊
    noi avremo lusingato
    🔊
    voi avrete lusingato
    🔊
    loro avranno lusingato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo lusingàre

    io ho lusingato
    🔊
    tu hai lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei ha lusingato
    🔊
    noi abbiamo lusingato
    🔊
    voi avete lusingato
    🔊
    loro hanno lusingato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo lusingàre

    io avevo lusingato
    🔊
    tu avevi lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva lusingato
    🔊
    noi avevamo lusingato
    🔊
    voi avevate lusingato
    🔊
    loro avevano lusingato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto lusingàre

    io ebbi lusingato
    🔊
    tu avesti lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe lusingato
    🔊
    noi avemmo lusingato
    🔊
    voi aveste lusingato
    🔊
    loro ebbero lusingato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова lusingàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente lusingàre

    io lusinghi
    🔊
    tu lusinghi
    🔊
    lui/lei/Lei lusinghi
    🔊
    noi lusinghiamo
    🔊
    voi lusinghiate
    🔊
    loro lusinghino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto lusingàre

    io lusingassi
    🔊
    tu lusingassi
    🔊
    lui/lei/Lei lusingasse
    🔊
    noi lusingassimo
    🔊
    voi lusingaste
    🔊
    loro lusingassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato lusingàre

    io abbia lusingato
    🔊
    tu abbia lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia lusingato
    🔊
    noi abbiamo lusingato
    🔊
    voi abbiate lusingato
    🔊
    loro abbiano lusingato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato lusingàre

    io avessi lusingato
    🔊
    tu avessi lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse lusingato
    🔊
    noi avessimo lusingato
    🔊
    voi aveste lusingato
    🔊
    loro avessero lusingato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова lusingàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente lusingàre

    io lusingherei
    🔊
    tu lusingheresti
    🔊
    lui/lei/Lei lusingherebbe
    🔊
    noi lusingheremmo
    🔊
    voi lusinghereste
    🔊
    loro lusingherebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato lusingàre

    io avrei lusingato
    🔊
    tu avresti lusingato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe lusingato
    🔊
    noi avremmo lusingato
    🔊
    voi avreste lusingato
    🔊
    loro avrebbero lusingato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова lusingàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo lusingàre

    tu lusinga
    🔊
    noi lusinghiamo
    🔊
    voi lusingate
    🔊

    Congiuntivo lusingàre

    Lei lusinghi
    🔊
    Che lui/lei lusinghi
    🔊
    Che loro lusinghino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!