🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Ha sollecitato una risposta. (Umberto Eco, Il nome della rosa)
    sollecitàre : спонукати
    sol|le|ci||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова sollecitàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente sollecitàre

    io sollecito
    🔊
    tu solleciti
    🔊
    lui/lei/Lei sollecita
    🔊
    noi sollecitiamo
    🔊
    voi sollecitate
    🔊
    loro sollecitano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto sollecitàre

    io sollecitavo
    🔊
    tu sollecitavi
    🔊
    lui/lei/Lei sollecitava
    🔊
    noi sollecitavamo
    🔊
    voi sollecitavate
    🔊
    loro sollecitavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice sollecitàre

    io solleciterò
    🔊
    tu solleciterai
    🔊
    lui/lei/Lei solleciterà
    🔊
    noi solleciteremo
    🔊
    voi solleciterete
    🔊
    loro solleciteranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto sollecitàre

    io sollecitai
    🔊
    tu sollecitasti
    🔊
    lui/lei/Lei sollecitò
    🔊
    noi sollecitammo
    🔊
    voi sollecitaste
    🔊
    loro sollecitarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore sollecitàre

    io avrò sollecitato
    🔊
    tu avrai sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà sollecitato
    🔊
    noi avremo sollecitato
    🔊
    voi avrete sollecitato
    🔊
    loro avranno sollecitato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo sollecitàre

    io ho sollecitato
    🔊
    tu hai sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei ha sollecitato
    🔊
    noi abbiamo sollecitato
    🔊
    voi avete sollecitato
    🔊
    loro hanno sollecitato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo sollecitàre

    io avevo sollecitato
    🔊
    tu avevi sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva sollecitato
    🔊
    noi avevamo sollecitato
    🔊
    voi avevate sollecitato
    🔊
    loro avevano sollecitato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto sollecitàre

    io ebbi sollecitato
    🔊
    tu avesti sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe sollecitato
    🔊
    noi avemmo sollecitato
    🔊
    voi aveste sollecitato
    🔊
    loro ebbero sollecitato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова sollecitàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente sollecitàre

    io solleciti
    🔊
    tu solleciti
    🔊
    lui/lei/Lei solleciti
    🔊
    noi sollecitiamo
    🔊
    voi sollecitiate
    🔊
    loro sollecitino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto sollecitàre

    io sollecitassi
    🔊
    tu sollecitassi
    🔊
    lui/lei/Lei sollecitasse
    🔊
    noi sollecitassimo
    🔊
    voi sollecitaste
    🔊
    loro sollecitassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato sollecitàre

    io abbia sollecitato
    🔊
    tu abbia sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia sollecitato
    🔊
    noi abbiamo sollecitato
    🔊
    voi abbiate sollecitato
    🔊
    loro abbiano sollecitato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato sollecitàre

    io avessi sollecitato
    🔊
    tu avessi sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse sollecitato
    🔊
    noi avessimo sollecitato
    🔊
    voi aveste sollecitato
    🔊
    loro avessero sollecitato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова sollecitàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente sollecitàre

    io solleciterei
    🔊
    tu solleciteresti
    🔊
    lui/lei/Lei solleciterebbe
    🔊
    noi solleciteremmo
    🔊
    voi sollecitereste
    🔊
    loro solleciterebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato sollecitàre

    io avrei sollecitato
    🔊
    tu avresti sollecitato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe sollecitato
    🔊
    noi avremmo sollecitato
    🔊
    voi avreste sollecitato
    🔊
    loro avrebbero sollecitato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова sollecitàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo sollecitàre

    tu sollecita
    🔊
    noi sollecitiamo
    🔊
    voi sollecitate
    🔊

    Congiuntivo sollecitàre

    Lei solleciti
    🔊
    Che lui/lei solleciti
    🔊
    Che loro sollecitino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!