🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Ha vendicato l’onore della famiglia. (Luigi Pirandello, Il Fu Mattia Pascal)
    vendicàre : мстити
    ven|di||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова vendicàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente vendicàre

    io vendico
    🔊
    tu vendichi
    🔊
    lui/lei/Lei vendica
    🔊
    noi vendichiamo
    🔊
    voi vendicate
    🔊
    loro vendicano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto vendicàre

    io vendicavo
    🔊
    tu vendicavi
    🔊
    lui/lei/Lei vendicava
    🔊
    noi vendicavamo
    🔊
    voi vendicavate
    🔊
    loro vendicavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice vendicàre

    io vendicherò
    🔊
    tu vendicherai
    🔊
    lui/lei/Lei vendicherà
    🔊
    noi vendicheremo
    🔊
    voi vendicherete
    🔊
    loro vendicheranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto vendicàre

    io vendicai
    🔊
    tu vendicasti
    🔊
    lui/lei/Lei vendicò
    🔊
    noi vendicammo
    🔊
    voi vendicaste
    🔊
    loro vendicarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore vendicàre

    io avrò vendicato
    🔊
    tu avrai vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà vendicato
    🔊
    noi avremo vendicato
    🔊
    voi avrete vendicato
    🔊
    loro avranno vendicato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo vendicàre

    io ho vendicato
    🔊
    tu hai vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei ha vendicato
    🔊
    noi abbiamo vendicato
    🔊
    voi avete vendicato
    🔊
    loro hanno vendicato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo vendicàre

    io avevo vendicato
    🔊
    tu avevi vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva vendicato
    🔊
    noi avevamo vendicato
    🔊
    voi avevate vendicato
    🔊
    loro avevano vendicato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto vendicàre

    io ebbi vendicato
    🔊
    tu avesti vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe vendicato
    🔊
    noi avemmo vendicato
    🔊
    voi aveste vendicato
    🔊
    loro ebbero vendicato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова vendicàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente vendicàre

    io vendichi
    🔊
    tu vendichi
    🔊
    lui/lei/Lei vendichi
    🔊
    noi vendichiamo
    🔊
    voi vendichiate
    🔊
    loro vendichino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto vendicàre

    io vendicassi
    🔊
    tu vendicassi
    🔊
    lui/lei/Lei vendicasse
    🔊
    noi vendicassimo
    🔊
    voi vendicaste
    🔊
    loro vendicassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato vendicàre

    io abbia vendicato
    🔊
    tu abbia vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia vendicato
    🔊
    noi abbiamo vendicato
    🔊
    voi abbiate vendicato
    🔊
    loro abbiano vendicato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato vendicàre

    io avessi vendicato
    🔊
    tu avessi vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse vendicato
    🔊
    noi avessimo vendicato
    🔊
    voi aveste vendicato
    🔊
    loro avessero vendicato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова vendicàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente vendicàre

    io vendicherei
    🔊
    tu vendicheresti
    🔊
    lui/lei/Lei vendicherebbe
    🔊
    noi vendicheremmo
    🔊
    voi vendichereste
    🔊
    loro vendicherebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato vendicàre

    io avrei vendicato
    🔊
    tu avresti vendicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe vendicato
    🔊
    noi avremmo vendicato
    🔊
    voi avreste vendicato
    🔊
    loro avrebbero vendicato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова vendicàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo vendicàre

    tu vendica
    🔊
    noi vendichiamo
    🔊
    voi vendicate
    🔊

    Congiuntivo vendicàre

    Lei vendichi
    🔊
    Che lui/lei vendichi
    🔊
    Che loro vendichino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!