🔍
    sense 2v
    sense 1v
    В італійській мові існують чотири основні способи дієслів: вказівний, умовний, підсумковий і наказовий.
    Кожен з них використовується для вираження різних намірів, дій і станів. Вказівний спосіб допомагає говорити про факти, умовний — про сумніви та бажання, підсумковий — про гіпотетичні ситуації, а наказовий — про команди та прохання.
    Вміння правильно відмінювати дієслова в кожному з цих способів дозволяє легко виражати різноманітні думки та емоції в повсякденній мові.
    Il cane ha zoppicato dopo la caduta. (Dante Alighieri, Divina Commedia)
    zoppicàre : кульгати
    zop|pi||re : (accento grave)

    Дійсний спосіб (Indicativo) дієслова zoppicàre

    Дійсний спосіб (Indicativo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій, станів або подій, що вважаються реальними або визначеними.
    Він застосовується для опису фактів, повсякденних рутин і об'єктивних ситуацій. Наприклад, такі речення, як Io vado al mercato або Loro studiano per l'esame, ілюструють використання дійсного способу для передачі конкретної інформації.
    Цей спосіб може відмінюватися в різних часах, таких як теперішній, минулий і майбутній, що дозволяє точно вказати час дії. Розуміння дійсного способу є важливим для ефективного спілкування та для усвідомлення нюансів італійської мови.

    Tempo semplice

    Presente zoppicàre

    io zoppico
    🔊
    tu zoppichi
    🔊
    lui/lei/Lei zoppica
    🔊
    noi zoppichiamo
    🔊
    voi zoppicate
    🔊
    loro zoppicano
    🔊
    Tempo semplice

    Imperfetto zoppicàre

    io zoppicavo
    🔊
    tu zoppicavi
    🔊
    lui/lei/Lei zoppicava
    🔊
    noi zoppicavamo
    🔊
    voi zoppicavate
    🔊
    loro zoppicavano
    🔊

    Tempo semplice

    Futuro semplice zoppicàre

    io zoppicherò
    🔊
    tu zoppicherai
    🔊
    lui/lei/Lei zoppicherà
    🔊
    noi zoppicheremo
    🔊
    voi zoppicherete
    🔊
    loro zoppicheranno
    🔊
    Tempo semplice

    Passato remoto zoppicàre

    io zoppicai
    🔊
    tu zoppicasti
    🔊
    lui/lei/Lei zoppicò
    🔊
    noi zoppicammo
    🔊
    voi zoppicaste
    🔊
    loro zoppicarono
    🔊

    Tempo composto

    Futuro anteriore zoppicàre

    io avrò zoppicato
    🔊
    tu avrai zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrà zoppicato
    🔊
    noi avremo zoppicato
    🔊
    voi avrete zoppicato
    🔊
    loro avranno zoppicato
    🔊
    Tempo composto

    Passato prossimo zoppicàre

    io ho zoppicato
    🔊
    tu hai zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei ha zoppicato
    🔊
    noi abbiamo zoppicato
    🔊
    voi avete zoppicato
    🔊
    loro hanno zoppicato
    🔊

    Tempo composto

    Trapassato prossimo zoppicàre

    io avevo zoppicato
    🔊
    tu avevi zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei aveva zoppicato
    🔊
    noi avevamo zoppicato
    🔊
    voi avevate zoppicato
    🔊
    loro avevano zoppicato
    🔊
    Tempo composto

    Trapassato remoto zoppicàre

    io ebbi zoppicato
    🔊
    tu avesti zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei ebbe zoppicato
    🔊
    noi avemmo zoppicato
    🔊
    voi aveste zoppicato
    🔊
    loro ebbero zoppicato
    🔊

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) дієслова zoppicàre

    Суб'єктивний спосіб (Congiuntivo) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження невпевненості, бажань, емоцій і гіпотетичних ситуацій. Він застосовується, коли йдеться про дії, які не є визначеними або реальними, наприклад, у випадках сумнівів або можливостей.
    Наприклад, такі речення, як Spero che tu venga або Se avessi tempo, partirei , ілюструють використання суб'єктивного способу для відображення станів душі або подій, що залежать від умов.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для нюансованого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Congiuntivo presente zoppicàre

    io zoppichi
    🔊
    tu zoppichi
    🔊
    lui/lei/Lei zoppichi
    🔊
    noi zoppichiamo
    🔊
    voi zoppichiate
    🔊
    loro zoppichino
    🔊
    Tempo semplice

    Congiuntivo imperfetto zoppicàre

    io zoppicassi
    🔊
    tu zoppicassi
    🔊
    lui/lei/Lei zoppicasse
    🔊
    noi zoppicassimo
    🔊
    voi zoppicaste
    🔊
    loro zoppicassero
    🔊

    Tempo composto

    Congiuntivo passato zoppicàre

    io abbia zoppicato
    🔊
    tu abbia zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei abbia zoppicato
    🔊
    noi abbiamo zoppicato
    🔊
    voi abbiate zoppicato
    🔊
    loro abbiano zoppicato
    🔊
    Tempo composto

    Congiuntivo trapassato zoppicàre

    io avessi zoppicato
    🔊
    tu avessi zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei avesse zoppicato
    🔊
    noi avessimo zoppicato
    🔊
    voi aveste zoppicato
    🔊
    loro avessero zoppicato
    🔊

    Умовний спосіб (Condizionale) дієслова zoppicàre

    Умовний спосіб (Condizionale) — це один з основних способів в італійській мові, який використовується для вираження дій або станів, що залежать від певних умов. Він часто застосовується для формулювання бажань, прохань або гіпотетичних ситуацій, які не є визначеними.
    Наприклад, такі речення, як Vorrei un caffè або Se avessi più tempo, viaggerei di più , ілюструють, як умовний спосіб використовується для вираження ситуацій, що залежать від певних обставин.
    Цей спосіб може вживатися в різних часах, таких як теперішній і минулий, і є важливим для чіткого спілкування та вираження складних думок в італійській мові.

    Tempo semplice

    Condizionale presente zoppicàre

    io zoppicherei
    🔊
    tu zoppicheresti
    🔊
    lui/lei/Lei zoppicherebbe
    🔊
    noi zoppicheremmo
    🔊
    voi zoppichereste
    🔊
    loro zoppicherebbero
    🔊
    Tempo composto

    Condizionale passato zoppicàre

    io avrei zoppicato
    🔊
    tu avresti zoppicato
    🔊
    lui/lei/Lei avrebbe zoppicato
    🔊
    noi avremmo zoppicato
    🔊
    voi avreste zoppicato
    🔊
    loro avrebbero zoppicato
    🔊

    Імперативний спосіб (Imperativo) дієслова zoppicàre

    Імперативний спосіб (Imperativo) — це важливий спосіб в італійській мові, який використовується для надання наказів, інструкцій або порад. Він формулюється для другого особи однини, другого особи множини та першої особи множини.
    Наприклад, такі речення, як Fai attenzione! або Parlate lentamente! , показують, як імперативний спосіб може використовуватися для прямої та ясної комунікації. Також фраза Andiamo! для вираження запрошення зробити щось разом є прикладом імперативного способу.
    Однак важливо зазначити, що в імперативного способу немає форм для третьої особи однини та множини. У цих випадках використовується суб'єктивний спосіб (Congiuntivo), який служить для вираження бажань або рекомендацій м'якшим способом. Ця особливість робить італійську мову унікальною, оскільки суб'єктивний спосіб додає в розмови нотку ввічливості та тонкості.
    Розуміння імперативного способу та його правильне використання є ключовим для ефективного спілкування та підтримання дружнього тону в повсякденних взаємодіях.

    Imperativo zoppicàre

    tu zoppica
    🔊
    noi zoppichiamo
    🔊
    voi zoppicate
    🔊

    Congiuntivo zoppicàre

    Lei zoppichi
    🔊
    Che lui/lei zoppichi
    🔊
    Che loro zoppichino
    🔊

    Ось чому так важливо використовувати наш безкоштовний тренажер спряжень для вивчення італійської мови!

    Спряження дієслів — одна з найскладніших частин італійської мови, і для її опанування потрібна постійна практика.
    З нашим безкоштовним інтерактивним тренажером спряжень ви зможете займатися в захопливій і індивідуальній формі, працюючи як з найпоширенішими дієсловами, так і з більш складними. Наш тренажер допоможе вам підвищити точність і швидкість, роблячи вашу мову впевненішою.
    Незалежно від вашого рівня знання італійської мови, наш тренажер із спряження дієслів допоможе вам просунутися у вивченні італійської мови!